Яготинсько-Згурівське благочиння

Дві кави по-турецьки

12 10 2012

Моя сусідка Марина, збираючись в Оптину пустинь, заявляє мені голосно, владним тоном:

– За моїм доглянь пару днів. У холодильнику борщ, до мого приїзду вистачить.

Вона не просить, ні. Я взагалі не пам’ятаю, не знайома з її прохальним тоном чи перепрошуючими інтонаціями. Вона чеканить умови голосно, владно, і я на кілька хвилин приймаю ці умови як єдиний спосіб реабілітуватися за неможливість поїхати в Оптину. Потім докоряю собі. Чому повинна виправдуватися за свою зайнятість, опікуватися сусідським хлопцем далеко не ідеальної поведінки? Марина завжди скаржиться на нього: плаксивий, наїжачений, вічно з претензіями. Але головне, що турбує Марину, – чути нічого не хоче про храм, не дотримується посту, навіть на зло їй, матері, уплітає, смажені з м’ясом, пиріжки, куплені в метро в піст. Скандали в них постійно. Особливо сильною, злою і негарною була недавно сварка через жінку, що просила милостиню і яку Марина привела в дім, пожити. (більше…)